В умовах воєнного часу діти змушені перейти на дистанційну форму навчання. Завданням кожного педагога є забезпечити таку підтримку в умовах дистанційного навчання у воєнний час, що зможе демонструвати психологічну стійкість, мудрість, вдячність, усвідомлення найголовнішого в житті, виваженість усіх учасників освітнього процесу.
Багато порад, які допоможуть впоратися з цим завданням, можна знайти в Telegram-каналі «Підтримай дитину». Також допоміжні матеріали розміщено на сайті Міністерства освіти і науки.
Педагог завжди є прикладом для вихованців, тож важливо спілкуватися, допомагати їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макрорівні як народу, і на мікрорівні як групи або сім’ї. Важливо також слухати, про що говорять діти і те, про що вони мовчать… І відповідати як дозволяє ситуація – бо не завжди педагог знає відповіді і у цьому теж важливо бути чесними.
На жаль заняття, можуть перериватися повітряними тривогами. Педагогу варто підготуватися до складних запитань, які будуть задавати діти і не боятися давати на них відповіді, запитуватимуть про війну, цікавитимуться вашою думкою – і це нормально. Чому почалася війна, хто винен, коли вона закінчиться, чому все настільки погано, чи варто їхати в іншу країну…
Як запевняють психологи, найгірший варіант – приховувати правду. Оскільки вихованців неможливо вилучити з інформаційного простору, чутки та фейки матимуть серйозний вплив на свідомість і настрій .
Ніхто не знає, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було – ми маємо Жити. Для дітей, це і вчитися, і малювати, читати, слухати, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу.
І головне – транслюйте впевненість! Дітям на сьогоднішній день дуже потрібен ідеал впевненості і стабільності, а педагоги закладів освіти точно можуть ним стати!
Джерело: СОІППО